Що в імені?
За Божим задумом наш син Кофі народився в п’ятницю, і саме це означає його ім’я – “хлопчик, народжений в п’ятницю”. Ми назвали його на честь нашого друга з Гани, пастора, єдиний син якого помер. Він постійно молиться за нашого Кофі, і ми це дуже цінуємо.
Розкажи мені історію
“Давним давно…” Ці два слова, якими починаються багато казок, можна віднести до найвідоміших у світі. Серед моїх дитячих спогадів є й різновид цієї потужної фрази. Одного дня моя мати прийшла додому з великою ілюстрованою книгою біблійних оповідань в твердій обкладинці під назвою “Біблійні оповідання Доброго Пастиря”. Кожного вечора, перед тим як іти до ліжка спати, ми з братом тихенько сиділи, уважно слухаючи, поки мати читала нам давні історії про цікавих людей і про Бога, Який їх любив. Ці оповідання стали вікнами, через які ми дивилися на цей великий світ.
В гармонії з Духом
Спостерігаючи, як настроювач працював з вишуканим роялем, я згадала, як колись цей інструмент неймовірно звучав, коли на ньому виконували “Варшавський концерт” і чудову мелодію гімну “Великий Боже!” Однак тепер інструмент потребував настроювання. Хоч одні ноти й видавали правильний тон, інші звучали пронизливо або фальшиво, утворюючи неприємне звучання. Настроювач рояля мав забезпечити приємне гармонійне звучання всіх нот, а не лише однаковість звуку кожної клавіші.
Ремонтні роботи
“В они зовсім недавно оновили дорожнє покриття, – подумав я, коли рух транспорту сповільнився. – Тепер вони знову його ремонтують! Чому ремонт дороги ніколи не завершується? Я ніколи не бачив знак із написом: «Дорожня компанія завершила роботу. Будь ласка, насолоджуйтеся цією ідеальною дорогою»”. Однак щось подібне відбувається і в моєму духовному житті. На початку свого християнського шляху я уявляв ту мить, коли досягну такої зрілості, що зможу побороти недоліки і буду ідеальним. Через тридцять років я визнаю, що наді мною все ще “ведуться роботи”. Я так само, як вибоїсті дороги, якими я їжджу, ніколи не виглядаю “закінченим”. Інколи це розчаровує не менше, ніж дороги.
Відволікати від Ісуса
У групі з вивчення Біблії наш пастор поставив важке запитання про життя Ісуса Христа. Моя рука тут же злетіла вгору. Я щойно прочитав Євангеліє, тому знав відповідь. А ще я хотів, аби інші в класі знали, що мені відома ця історія. Зрештою, я навіть викладаю Біблію... А раптом я відповім неправильно? Як ніяково буде схибити перед усіма! І тут я усвідомив, як сильно мене турбує, як я виглядаю в очах інших. Тому я опустив руку. “Чи я настільки невпевнений в собі?”
Розкриті обійми
Сейді і його родина дотримуються принципу “розкритих обіймів і гостинного дому”. Він каже, що у їхньому домі раді вітати всіх, “особливо тих, хто перебуває у скрутних обставинах”. Саме у такій родині він зростав зі своїми дев’ятьма братами та сестрами в Ліберії. Їхні батьки завжди гостинно приймали інших людей. Сейді каже: “Ми зростали громадою. Ми любили один одного. Всі були відповідальні за всіх. Мій тато вчив нас любити один одного, турбуватися один про одного і захищати один одного”.
Навчаючись у дітей
Коли ми з другом заїхали у нетрі столиці Кенії, Найробі, нас глибоко вразила бідність, яку ми там побачили. Втім нас також сповнювали, наче свіжою водою, інші почуття, коли ми побачили маленьких дітей, які бігли і кричали: “Мчунгаї! Мчунгаї!”, що в перекладі з мови суахілі означає “пастор”. Вони так радісно реагували на свого духовного лідера, якого побачили разом з нами. Цими радісними вигуками діти вітали того, хто про них турбувався і піклувався.
Вічна любов
Кілька років тому мій чотирирічний син подарував мені обрамлене дерев’яне серце на металевій дощечці з написаним в центрі словом “вічно”. “Мамо, я тебе любитиму вічно”, – сказав він. Я зі вдячністю обійняла його і сказала: “Я також любитиму тебе”.